СУДЬБА
| СУДЬБА Моя ти скромна героїня, Ти ж моя покірлива судьба, В часи прикрас, немов богиня, В час скорботи сльози і журба. Ти від порога, від домівки, Ішла зі мною до прозріння, В мислях ти і в моїй хотівки, Пеклась про мудре розуміння. Так без озлоби і без меча, Стежину совісті стелила, Немов жаринка, немов свіча, щастю путь гріла і світила. А в полі праведної битви, Ти на коліна не ставала, Злітала духом, для молитви, Й заради мене воскресала. Моя ти скромна рятівниця, Богом дана воленька судьба, В час кохання, ти чарівниця, В часи глуму воля й боротьба. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (24.05.2012) | | |
| Переглядів: 458 |
| Всього коментарів: 0 | |