...

Дарма ми, друзі хмурим брови,
Дарма тримаєм сумніви в душі,
Ми з вами вже - давно не сови,
Так, досить нам сидіти у тиші.

Поки ми правду ловим у тумані,
І в сутінках вчимося світло рятувать,
Дільці з кругів – ворони так звані,
Уже готові - на часті сонце розібрать.

Поки ми думаєм як, вийти з цього виру,
Кому молитись і на що нам уповать,
Дільці з кругів - що бісяться від жиру,
Уже готові - усе наземне розпродать.

Хіба часу нам друзі недостатньо,
Очима посміхнутись і вогник віднайти,
Взяти дуже, чисте й братнє,
І через броди нечестиві перейти.

Прийти до святості вечірньої молитви,
І як свою правицю світлу прочитать
Яку разом завжди будем любити
На яку і будем так сердечно уповать.

А кому ми, друзі поклонитися повинні,
Так, це лише рідненькій матінки землі,
Вона одягне нас і нагодує неодмінно,
І вкриє квітом наші болі і жалі.