Тиша.
| так. тихо, тихо, мій обман крізь дірки в теплій шкірі у лімфі білій спить туман і сплять дерева сірі. і бісом, бісом станеш ти, а я впаду без тями. як довго світ стирав кути, а ми усе з синцями так. больно, больно б'є луна по всіх моїх кошмарах невже не назавжди вона залишиться у марах ? невже не назавжди туман крізь вікна споглядає так. тихо, тихо, мій обман по пам'яті кульгає і я ножем загостреним поріжу губи чорні. червоних крапель острови зіграють на вольторні і ці музичні гранули між ребер будуть бити. так ми з тобою танули, коли могли любити. і круглим світом колеться плач з неба, плечі ранить коли свідомість молиться, грішить сліпая пам'ять. і, може, вітри віяли, мурахам дали волю. так ми з тобою мріяли, коли не знали болю. так... тихо. тихо. мій обман чи віра правду вкрала. чи-то тече на кухні кран, а не вольторна грала. і світ, він взагалі з кутів, він гострий, наче бритва. і я не маю більше слів: Я МЕРТВА. Я УБИТА. чи-то там, на моїх руках не чуть холодний дотик. я у пітьмі, у вічних снах кришу антибіотик. фаланги ріжу гострими, і зверху білий пластир. так я кричала в просторі, коли я мала впасти. так. тихо... тихо... я не та. так смішно озиратись. коли позаду пустота, то гріх не посміятись. і я здіймуся на зорі, як я давно хотіла в рожево-жовтім просторі, обпалюючі крила. і серце тихо затремтить в очах пустих громади. а ти пішов, як щойно - мить, коли змогла літати. Чекаю на вас тут. http://vk.com/insanitanimum | |
| Категорія: Вірші | Додав: (14.01.2014) | | |
| Переглядів: 403 |
| Всього коментарів: 0 | |