Тобі
| «Любов, яка не дожила до ранку…» Знову пишу тобі листа. Пишу, і наївно думаю: останній. Я ніколи не казала тобі люблю, ніколи не цілувала в шию, ніколи не тримала за руку і не казала: «Я поруч». Час невпинно йде…так і ти…пішов. Я намагаюсь навчитись жити без тебе. Але…все…все без виключення нагадує мені тебе. В кожному перехожому я бачу тебе, в кожній пісні, згадую про тебе, в кожному дотику чиєїсь руки – ти…Ти скрізь. А найголовніше і що найболючіше – ти в серці. Сьогодні зірвалась…заплакала…пара сліз, але таких цілющих. Сьогодні бачила тебе. Бачила і розуміла, здалась…Здалась як квартира чи проститутка. Я не боролась за тебе. Я просто пішла..., так як і ти. Я робила тисячу кроків у напрямку до тебе, але жодного навздогін. Ще ніколи не було мені так боляче. Жодна людина в світі не змушувала мене так страждати. Твої очі. Твої руки. Ти… Як же ж мало потрібно для щастя… Можливо зараз ти весело проводиш час з друзями, можливо ти знову під кайфом… хотілося б, щоб ти, як і я, шалено хворів мною. Щохвилини думаю про тебе. Думаю про те що було, і те, що могло б бути. Думаю…і розумію, що все мало б бути не так. Не так! Я хочу кричати від болі. Мені так набридло усміхатись і казати, що в мене все добре. Ти, ти робив мене щасливою! Лише з тобою я відчула, що значить бути потрібною. Ніколи не забуду дзвінок о третій ночі зі словами, що ти думаєш тільки про мене, коли навкруги куча дівчат: «От так, закриваю очі…і думаю про тебе». Не забуду твоїх рук на моєму животі. Ти, як маленьке котеня, мило лежав напроти…і я так, так нестерпно лиш хотіла тебе поцілувати…а ти…просто легенько дихав..і…ніжненько спав. Я ніколи не казала тобі люблю. Постійно продумувала безліч слів, але сказати…так і не змогла. Я любила тебе…Ні! Я люблю тебе…Люблю так, що готова курити разом з тобою ту погань і отримувати кайф від чорт-зна чого. Я готова мінятись для тебе. Не хочу з ніким говорити. Хочу бути з тобою, гладити твоє волосся, чухати спинку, дивитись в твої глибокі очі, тримати тебе за руку, обіймати довго-довго, любити тебе… Немо давно вже не пахне тобою. Ти давно вже пішов від мене. Я дякую тобі за той день, коли ти пішов. Кожна розлука дарує зустріч. Не думаю, що знайду такого як ти. Думаю, що ти знайдеш ту, яка зробить тебе щасливим! P. S. Не важливо де ти і з ким ти, важливо, про кого ти думаєш, коли заплющуєш очі… Люблю. Твоя…завжди твоя… | |
| Категорія: Вірші | Додав: (07.05.2012) | | |
| Переглядів: 602 | Коментарі: 3 |
| Всього коментарів: 3 | |
 1  РИЖЕНЬКА
07.05.2012 22:46 1 13.05.2012 19:03 Катя твій вірш невиходить у мене ніяк із голови... Я постійно думаю про нього і багато раз його перечитувала. Давненько непопадався мені такий вірш щоб так засів у душі.
 0 Кристен
25.05.2012 00:27 | |