У черзі
| Я стояв у черзі за спокоєм і димом, в голові гули проблеми буденні, пропустив уперед незнайому людину, вговорили вчинити так її очі зелені. В нагороду дісталася посмішка, несподіване знайомство з нею. Кудись зникла разюча втома та, дим як тягнули на квітучій алеї. Подарував зірвану з клумби квітку, радість миттєва дала відсіч тривозі. Йшов я за нею, тримаючи, скрипку, чесно збрехав, що нам подорозі. На лавці під деревом ми пристали, попросила мене зіграти Оленка. Перехожі дивитися й слухати стали, Бахом їх радував у парку Шевченка. Хвилі мої ловили з народу делегати, спокій холодний окутав наш мікросвіт. Та коли закінчив я мелодію грати, лише вдвох залишись, розбігтися всі. Сонце безжалісно гріло асфальт, супутниця моя нерухомо сиділа. Де стільки смутку зумів у собі зібрать, спитала вона й сльозу білу пустила. Попросила сердечно вона розказати, чому очі мої сірим відчаєм спалені, бажала Оленка правду всю знати, тому розказав, чому так важко мені. Був дуже рідко собі адвокатом, частіше ставав скупим прокурором, любив про себе голосно кричати і вечорами шкіру різати узором. Мотивів більше не було й бажань, підтримки не чекав від друзів. Сумління вмерло без вагань, втрачав їх на життєвій смузі. Ламав себе я знов і знов, але частіше інші люди гнули. Палили серце зла любов і з нікотином процедури. Та бажав я знову піднятися, думав, твердо на ноги встану. Але сили мої закінчилися на поточний місяць станом. І ось зустрів я тебе, надія з'явилася, сили знайду для нового життя, аби ти тільки, Оленко, згодилася зі мною провести усе майбуття. Дівчина встала, витерла сльози, поцілувала мене і обійняла ніжно. Сказала, знаєш, ти дуже хороший, але ось палець, кільце, я заміжня. Я стояв у черзі за спокоєм і димом, в голові прокрутив цей сценарій. Не на довго буду їй я потрібен, мені вистачить, тому пропускаю. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Kot_Jara (30.01.2013) | | |
| Переглядів: 433 |
| Всього коментарів: 0 | |