вчи любити
| Я гуляю парком сумна, одна… Нема в житті цінностей. І щастя ниточка така ламка… Нема в житті близкостей. Пада лист на землю важкий. Стоїш поруч такий же сумний. Говориш з кимсь, наче сам з собою. А позаду кущ з червоною калиною. Я не вмію любити, мене не навчили. Я не вмію нічого, окрім вбивати, Ось задля чого мене народили. Я вперта, і з пам’яті стерта… Я погана. І ти моя жертва. Я не вб’ю сьогодні нікого, знову. Я відчуваю на серці якусь стому. Причини не бачу, її нема… Вуха забрали в полон слова. Солодкі, медові, як виявилось твої. Не вірю, не хочу. Це почуття нові. Ти мій вчитель. Вчиш любити. Але коли роблю помилки. Виникає гостре бажання – вбити. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (18.02.2012) | | |
| Переглядів: 529 |
| Всього коментарів: 0 | |