Вдова
| Натяглася тиша,як струна
І чорна хустка серце душить.
Біля вікна у ніч вдивляється вона.
Молода вдова,сльозами бурю глушить.
А в кімнаті тихо донечка сопе
І сниться тато їй, герой.
Для неї щастя це,скупе.
А за татка,молитва за упокой.
Прощавшись лиш на час не знав,
Що не поцілує більше чорні кучері.
Якби хоч випадково хто сказав,
Що янголом він стане уже ввечері.
Заливаючи світи,сльозами відчаю.
Рахуючи тіла криваві і німотні,
Розповідає доні стоячи зі свічкою,
Що сьогодні татко став одним із Сотні..!
|
|
Категорія: Вірші | Додав: (10.04.2014) | Автор: Маріана |
| Переглядів: 506
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[
Реєстрація |
Вхід ]