ВІДЛУННЯ ЧАСУ
| ВІДЛУННЯ ЧАСУ Це неба синій пломінь, У твоїх очах, на моїх вустах, Ледь чутий тихий гомін - Або відлуння часу у серцях. Тож не спіши і не журися, Час почує й час розсудить. Зажди до мене придивися, Поки час любов розбудить. В небі зорі темної блакиті, Золотим відтінком у твоїх очах, Просин сяйну мріями прошиту, Несуть до мене на усіх порах. Не турбуйся, не хвилюйся мила, Час приходе і бере своє, Ти так бажала, ти так хотіла, Що все зійшлося так як час дає. Я буду обіймати й цілувати, Вдосталь красоту твою цінити, Добром стелити, вічно шанувати, В часі жити, ніжити й любити. І неба синій сяйний пломінь, І мрійні зорі темної блакиті, І вчасний поклик, і тихий гомін, З’єднають наші губи соковиті. | |
| Категорія: Вірші | Додав: ivan44 (23.08.2011) | | |
| Переглядів: 543 |
| Всього коментарів: 0 | |