Водойми закатованих мук
| Минуле гірше, не гірше - незнаю, тепер все не так, але все рівно погано, небаченість ліній між часом стала точитись в водоймах закатованих мук.. Постійні стараждання без дії лякають не менше, ніж смерть, в вогні існування стояти значить те, що давно вже помер. Символи, букви, допомога постійна як звуки бажання твоїх, і не кожен вважає, що рухи в надії допоможуть в доланні боїв Неначе бездонна безвихідь фантазій на полицях замкнутих стін. Ні радість, ні щастя не творять натхнення як горе надії та гнів. Біг невідомий, у пошуках стада - це звичне заняття для всіх, а потім всі в ряд висять на деревах, на гілках скривавлених днів Палає і ззовні, і в середині зав'язаний в морок цей біль. Поламана суть нескінченних сторінок нагадують в житті, що зробив. І не видно більше світла з думок, хоч спогадів ціла орда. Невже весь цей сенс існування скінчився так тихо, що нічого вже більше нема? | |
| Категорія: Вірші | Додав: Tayler_Hawk (21.10.2014) | | |
| Переглядів: 479 |
| Всього коментарів: 0 | |