Вона
| Вона любить мене, ідіота Розганяє в мені темноту І без світла знаходить на дотик І без звуку вже знає шо йду Як такі тонкі пальці і руки Мають силу тримати мене? Я ж приношу лиш болі і муки І з веселого роблю сумне Все хороше мішаю з болотом І з розумного роблю дурне А вона все так само не проти Потерпить, обійме і засне Сама більша проблема у тому Що вона так потрібна мені! І відомо лиш Богу одному Скільки я збудував на брехні Заливаючи кавою втому Я не раз говорив сам собі Це так страшно лишитись самому Шо я брешу, і брешу тобі І я завжди робив це свідомо І це був мій єдиний підхід Пробивати всі стіни із ломом Не шукаючи двері і вхід Бути кращим з тобою потреба Але методи мої брудні Я брехав, бо не можу без тебе Не питаю вже віриш чи ні... | |
| Категорія: Вірші | Додав: (02.12.2013) | | |
| Переглядів: 389 |
| Всього коментарів: 0 | |