Вона
| Вона любить мене, ідіота розганяє в мені темноту і без світла знаходить на дотик і без звуку вже знає шо йду. Як такі тонкі пальці і руки мають силу тримати мене? Я ж приношу лиш болі і муки і з весело роблю сумне. Все хороше мішаю з болотом і з розумного зроблю дурне, а вона все так само не проти, потерпить обійме і засне. Сама більша проблема у тому що вона так потрібна мені! І відомо лиш Богу одному скільки я збудував на брехні. Заливаючи кавою втому я не раз говорив сам собі, це так страшно лишитись самому що я брешу і брешу тобі. І я завжди робив це свідомо і це був мій єдиний підхід пробивати всі стіни із ломом не шукаючи двері і вхід. Бути кращим з тобою потреба, але методи мої брудні. Я брехав бо неможу без тебе, не питаю вже віриш чи ні... | |
| Категорія: Вірші | Додав: luzhnyostap (30.11.2014) | | |
| Переглядів: 360 |
| Всього коментарів: 0 | |