Вставай, солдат!
| Забулись воєнні дороги, І лихо війни, і печаль. Навіщо нам знову тривоги? На душі неспокій і жаль. Чого матерям знов не спати, Молити сь за дочок, синів? Журитись почали дівчата З тривогою за женихів. Кому лиш на думку упало Ні з того, ні з сього, як тать, Для кого там розуму стало Піти на братів воювать?! У кого мозги зіпсувались, І сорому зовсім нема Сказати так просто – почалась - , Забутеє слово – «війна»?! Знов ходять тупії мутанти, Не чують прохань, а ні слів. Не смішно! В наш час «окупанти?!» Хтось хворий, чи світ заболів?! Вставайте! Не можна вже спати! Нікому спокою нема! Знов треба до бою, Солдати! Бо завтра вже буде війна! Мовчати не в силі, не в змозі Кричати на весь білий світ! Вітчизна уже у облозі, Розкидають міни і дріт. Крокують чужинці ордою, У них своя правда й закон. Неспокоєм, горем, бідою Прийшов руський брат – закордон. Немає ні віри, прощення, В чім суть бойових зазіхань? Забулися мирнії вчення, Не бачать ні сліз, ні зітхань. Вставайте! Ми ще не забули, Як б’ються серця в унісон. Відкиньте брехливі фабули, Гіпнозу примарливий сон. Вставайте! І годі мовчати. Нікому спокою нема. Єднайтесь і будьте на чатах, Бо завтра вже буде війна. Дзвоніть по церквах в усі дзвони І бийте у душі в набат. Для миру пора в оборону, Піднятися треба, солдат! Вітчизна єдина, як мати, У кожного з нас лиш одна. І треба її захищати, Коли під дверима війна! м.Вінниця 15.03.2014 Людмила В. Боярська. | |
| Категорія: Вірші | Додав: Mari_anna (01.04.2014) | | |
| Переглядів: 431 |
| Всього коментарів: 0 | |