Втомилась
| Кривавий слід лишився на стіні Вона лежала мирна і красива І губи шепотіли – «ні, цього не буде більше, вже втомилась Показувати всім свою любов Знімаю маску я з обличчя А покажіть-но ви своє нутро Таке ж красиве як себе ви подаєте? Втомилася від дорікань пустих Котрі лиш серце змушують боліти І душать й каламутять кров І не дають йому горіти Змінилась, та ніхто не знав Ніхто не слухав, тільки говорили А пам’ятаєш, як тоді, мовляв, погане щось ти наробила Я пам’ятаю, добре пам’ятаю За це і вип’ємо до дна За це і з вами попрощаюсь І чорна впала пелена їй на обличчя й розтеклася Рікою кров багряно-чорна Згори донизу поплелася Прокинулася…. Слава Богу… | |
| Категорія: Вірші | Додав: Nika (03.04.2013) | | |
| Переглядів: 935 | Коментарі: 1 |
| Всього коментарів: 1 | |
 0  Коваль Роман
06.04.2013 16:07 | |