Зимова стужа по Бетховену
 Зимова стужа по Бетховену Косить ніч втомлені листи Перо лежить і сплять гості Мороз хурделить, стукає в вікно Хитає ставню, збиту навкосо… «Р-р-рип, -ип!» Час ночі. Час пітьми вечірньої, Гніт свічі на вістрії Ножиці нечайно, зрізають фітілька, До тіла свічки ним знов торкаються – Вогонь воскрес. Вітер хурделить. І тільки зошит не спить, скрипить З-під гусячого чорнильного пера Фрідріхом виволікається поема. Господи, скільки ж їх тобі! - Полотен в’юності. | |
| Категорія: Вірші | Додав: volodiymyr (20.06.2025) | |
| Переглядів: 3 |
| Всього коментарів: 0 | |
Вхід на сайт
Наше опитування
Міні-чат
Статистика
Всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту