Зірка
| Я малюю на папері осінь. Сутінки. Дощ. Зірка одна-єдина сяє і просить, щоб засвітилось іще хоч кілька. Та осінь не чує благання, а я малюю сумну постать. Навкруги мовчання. Холодний вітер слова зносить. Жовте листя щось шепоче. Мороз заходить у вікно. А зірка сяє і хоче, щоб небо знов заплакати змогло. Бо осінні сльози повз неї летять і піснею своєю допоможуть життя в останні секунди їй пізнать. лише вони її помилку розуміють. Світає. Зірка гасне. А осінь знов себе картає, що знищує прекрасне Зірка помирає. Але наприкінці свого життя вона відчула забуте кохання й сказала дощу слова каяття. Тиша. Не чутно нічого. Лише осені зітхання. | |
| Категорія: Вірші | Додав: (09.06.2013) | | |
| Переглядів: 467 |
| Всього коментарів: 0 | |