зізналася
| Не люблю тебе за карі очі, Не люблю тебе за сміх єдиний, І навіть не за ті прекрасні ночі, Коли тільки ти снишся,милий. І не за ті широкі плечі, Що обіймали мене щоднини, І не за ті солодкі губки, Що цілували щогодини. І не за ті жарти завжди щирі, І не за образи, які все одно милі, І не за ті теплі миті, Що так швидко пролетіли. І не за пісню,яка відносить Мене на сьоме небо, Яку я згадую і аж морозить, Бо думаю про тебе. І не за твій запах,який манить Мене за тобою, Який ніколи не забуду, Навіть як не будеш зі мною. А люблю за цю казку,що досі триває, За сон,в якому ми щиро кохаєм. Про це ніхто не чув і не знає, А нам все одно,ми від щастя літаєм. Не хочу прокидатися від цього сну, Хочу вічно казати люблю! І буде ця казка довіку писатись, Та книга сама не буде гортатись... | |
| Категорія: Вірші | Додав: (03.10.2012) | | |
| Переглядів: 489 |
| Всього коментарів: 0 | |