ЗНИК ТУМАН
| За мотивами М. Ю. Лермонтова Зник туман. Один я на дорозі. Ніч, краса і Божа благодать. Не дивлюсь в минуле, бо не в змозі. А зірки співають і дзвенять. Ні, не жаль минулого нітрохи, І чекати нічого мені. Хочу, щоб настали воля й спокій, А таке можливо лиш у сні. Та не у важкому сні могили, Хочеться навіки так заснуть, Щоб дрімала ще наснага й сила, І зоря щоб осявала путь, Щоб чарівний, ніжний і прекрасний Голос про любов мені співав, Вічний дуб — зелений темний красень — Дивну прохолоду навівав. | |
| Категорія: Вірші | Додав: ullad1 (17.07.2020) | |
| Переглядів: 161 | |
| Всього коментарів: 0 | |