...

Стогне стогін в низах безкраїх,
Всі в мороці, як за що їм таїною,
Паскудний гнів груди утискає,
І стає для них - вже біллю головною. </p><p> Хиткий вітрець маленької надії,
Схиляти думи до мудрості - боїться, -
А дух спільноти до буремної події,
Десь там за хмарою - таїться. - </p><p> Гойдає світ пануюча завія,
Тепла і сонце людям не діждать
В низу - страждань жахлива діє,
А наверху - буя жорстока знать. </p><p> Стогне дзвонами від сорому душа
Не менше серце у відчаї кричить
Росте імперія прокляття – поспіша,
Набита злобою до всіх – ричить. - </p><p> Яскраві дні лишаються позаду
В яких була вподоба для життя
Вибирати те, що його не зрадить
І не залише на соромне розп’яття. </p><p> Тепер низи в задумі і в клопоті,
Як вийти з цього, як вийти із біди
З віків праві в крові і в плоті,
А йдуть як завжди знову не туди.</p>